Жителька Хмельниччини засуджена за державну зраду: мережа пропаганди та підготовки диверсії
Хмельницький міськрайонний суд виніс вирок місцевій мешканці, яка народилася в російському Архангельську у 1965 році. Жінку визнали винною у підривній діяльності проти національної безпеки України на користь спецслужб країни-агресора. Її засудили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За даними слідства, обвинувачена, будучи прихильницею проросійських поглядів, добровільно погодилася на співпрацю з ФСБ РФ. Це сталося приблизно у березні 2025 року. Жінка отримала від представника ворожої спецслужби завдання адмініструвати Telegram-канал «Хмельницький Первый (независимый)». На цій посаді вона активно поширювала російську пропаганду та заклики до повалення влади, намагаючись донести їх до широкого загалу.
Серед її публікацій були прямі звернення до військовослужбовців Сил оборони України із закликами до збройного повстання, скинення уряду та захоплення влади. Вона також розміщувала політичну карту України, розділену на дві частини, та неодноразово використовувала пропагандистське маркування агресії РФ – «СВО».
Розширена співпраця та збір розвідувальних даних
У квітні 2025 року співпраця обвинуваченої з ворогом набула нової форми. Куратор з ФСБ запропонував їй винагороду за збір та передачу інформації про критичну інфраструктуру та військові об’єкти у Хмельницькому. Жінка передала ворогу дані з відеофіксацією таких об’єктів, як Територіальне медичне об’єднання МВС, Хмельницький слідчий ізолятор, територія Національної академії Держприкордонслужби, а також детально задокументувала залізничні колії, дороги, лінії електропередач та адміністративні будівлі поблизу залізничних станцій «Хмельницький» та «Гречани».
З власної ініціативи обвинувачена передала російським спецслужбам місце проходження навчань за кордоном свого сина, який є військовослужбовцем ЗСУ. Надіславши точні географічні координати тренувального центру, вона дозволила ворогу ідентифікувати місце навчання підрозділів ЗСУ за кордоном.
Також зрадниця передала росіянам координати збірного пункту Хмельницького обласного ТЦК та СП, зазначивши, що саме туди її сина привозили під час мобілізації. Надалі вона виготовила три відеозаписи Хмельницького об’єднаного міського ТЦК та СП.
Обвинувачена також зафіксувала на відео та передала куратору місце дислокації підрозділу ППО, а згодом розкрила дислокацію танкової бригади та моторизованої військової частини на території Хмельниччини. Після цього вона провела розвідку біля однієї з військових частин у Хмельницькому, детально зафіксувавши на відео об’єкти її безпеки.
Наступним етапом її діяльності стало фіксування переміщень важкої техніки та авіації ЗСУ. Вона передала російському куратору інформацію про транспортування бронетранспортера залізницею, рух колони важкої бронетехніки трасою, а також зафіксувала проліт військового вантажного літака. Окрім цього, вона детально описала систему охорони та інженерні загородження військових частин.
Окремим вектором підривної діяльності стало полювання за персональними даними патріотично налаштованих жителів краю. Обвинувачена зібрала та надіслала ворогу особисті дані хмельницьких волонтерів, які організовували збори для потреб ЗСУ. Також вона передала спецслужбам РФ дані свого сусіда – інструктора із застосування БПлА прикордонної академії.
Жінка проявила максимальну ініціативу, добровільно передавши ексклюзивну інформацію про проведення травневих польових навчань із використанням БплА.
Перейшовши до фіксації ключових адміністративних та волонтерських центрів у Хмельницькому, вона зняла будівлю штабу допомоги ЗСУ, будівлі Хмельницької ОВА та органів місцевого самоврядування, комплекс будівель Управління СБУ в Хмельницькій області, а також інфраструктуру Хмельницького обласного ТЦК та СП. Усі ці файли були переслані куратору.
У травні 2025 року діяльність обвинуваченої перейшла у фазу підготовки до диверсії: виготовлення бомби. Виконуючи завдання російського куратора, вона придбала компоненти для кустарного виготовлення вибухового пристрою та надіслала фотозвіт куратору як підтвердження початку роботи.
Їй було обіцяно понад 5 000 доларів США за встановлення саморобного вибухового пристрою із GSM-модулем у тубус вогнегасника, відправлення його на таксі до паркувального майданчика військової частини Сил спецоперацій та дистанційний підрив.
Отримавши детальну інструкцію, обвинувачена вирушила на розвідку. Однак, вона не встигла передати фінальне відео куратору: контррозвідка СБУ затримала її на місці злочину, повністю заблокувавши спробу здійснення масштабного диверсійного акту.
Судово-психіатрична експертиза визнала обвинувачену осудною, яка повністю усвідомлювала свої дії. У суді вона фактично не розкаялася.
Суд визнав її винною за статтями Кримінального кодексу України: державна зрада в умовах воєнного стану, глорифікація окупантів та виправдовування агресії, заклики до повалення конституційного ладу, а також підготовка до незаконного виготовлення вибухівки. Остаточне покарання – 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.