Приховані лабіринти Городка: міська історія на глибинному рівні
Старовинне місто Городок на Хмельниччині несе на собі відбиток своєї багатої минувшини, але не завжди ці сліди проявляються у вигляді величних пам’яток. Часто історія ховається під землею, у мережі давніх підземних ходів, які колись відігравали ключову роль у житті містян. Ці катакомби, що утворилися протягом століть, свідчать про непрості часи та потребу людей знаходити безпеку та засоби для виживання.
Від оборонних споруд до контрабандистських схронів
Розростаючись не тільки вшир, але й углиб, Городок завдячує своїм ґрунтам, багатим на глину. Це дозволяло мешканцям без особливих труднощів створювати підземні сховища. Така практика мала глибоке коріння, особливо з огляду на те, що Поділля в минулому було прикордонним регіоном. Постійні загрози татарських набігів змушували людей шукати укриття для себе та найціннішого майна. Саме тоді з’явилися перші “катакомби”, що мали риси київських печер, одеських каменоломень та керченських виробок, головним чином використовуваних для видобутку будівельного каменю.
Видобуток глини для господарських потреб – зведення будинків, хлівів, господарських будівель – був набагато зручнішим, якщо робити це безпосередньо під майбутньою оселею. Такі “копанки” одночасно слугували льохами, а в разі небезпеки – й надійними криївками. Додатково, наявність гончарів сприяла подальшому розширенню підземних лабіринтів для потреб виробництва посуду та покрівельних матеріалів.
Індивідуальні підвали поступово з’єднувалися, утворюючи справжні “підземні вулиці”, що вели до замку-цитаделі та навколишніх лісів. Ці мережі дозволяли мешканцям непомітно для ворога діставатися до безпечного місця під час нападів. Існували як вузькі проходи для людей, так і ширші, де міг проїхати віз, що нагадувало тогочасне “містове метро”. Популярна легенда про підземні ходи, що ведуть до Кам’янець-Подільської фортеці, є лише трансформацією реального факту про зв’язок з Городоцьким замком, який, на жаль, було розібрано у ХІХ столітті.
З кінця XVIII століття, зі зникненням загрози набігів, підземелля почали втрачати своє оборонне значення. Їх стали використовувати виключно в господарських цілях, як звичайні підвали та склади. Приватні частини катакомб стали відгороджувати, що пояснює наявність “фрагментів” давніх ходів у старих будинках Городка. Хоча видобуток глини тривав ще наприкінці ХІХ – початку ХХ століть, довгі ходи більше не будувалися.
Бойова слава, злочинні змови та революційна література
З часом, коли більша частина “підземної вулиці” стала покинутою, вона перетворилася на притулок для різноманітних категорій населення, часто не зовсім законних. За легендами, тут переховувався навіть Устим Кармелюк. Особливо активно підземелля використовували конокради. За народними переказами, злочинців, що промишляли біля Ярмолинецької корчми, переслідували лише до Городка. Якщо їх не встигали спіймати, подальші пошуки припинялися, адже вони “як під землю провалювалися”, часто разом зі своїми кіньми. Ця легенда знайшла підтвердження у 1960-х роках, коли під час будівництва пошти було виявлено велике підземелля зі стійлами, залишками кінської збруї та інструментами для “омолодження” коней. Крадених коней збували переважно до сусідньої австро-угорської Галичини.
Полюбляли підземелля і контрабандисти. Нелегальний крам, від алкоголю та цигарок до парфумів і модних жіночих панчох, зберігали саме тут. У 1908 році поліція виявила подібний склад, де, крім звичних товарів, знайшли значний наклад революційної літератури. В той час доставка такої літератури була надзвичайно прибутковою справою, адже революціонери платили за це значні кошти, а “партійці” часто залишали гроші собі. Одним із головних маршрутів доставки ленінської “Іскри” був шлях через прикордонний Сатанів, Городок та далі вглиб Російської імперії.
У роки нестабільності, зокрема у 1919-1920 роках, підземелля слугували схованкою для євреїв, які тікали від погромів.
Небезпечні провалля та містичні історії
З часом городоцькі катакомби перетворилися на справжню “міну сповільненої дії”. Провалля в ґрунті стали частиною міського ландшафту, спричиняючи пошкодження будинків, а іноді й їх повне руйнування. Особливо яскравим прикладом стала історія двоповерхового універмагу, ліве крило якого обвалилося у 1982 році. Спроба розчистити руїни привела до того, що бульдозер ледь не провалився під землю.
Обстеження підземних ходів під час будівництва райунівермагу виявило стару підземну кімнату з двома людськими кістяками. За думкою старожилів, саме це стало причиною всіх подальших нещасть, пов’язаних з будівлею, адже останки не були належно перепоховані. Краєзнавці ж пояснюють обвали виключно природними чинниками, пов’язаними з водою та порушенням герметичності катакомб під час будівельних робіт.
Збереглися й історії про випадкові знахідки. Один чоловік, досліджуючи черговий обвал, виявив три великих круги воску. Згодом виявилося, що всередині воску були срібні карбованці, що свідчить про приховані скарби. Враховуючи історичний контекст, скарби могли бути як царськими, так і радянськими. На жаль, значна частина цих скарбів, ймовірно, досі чекає свого часу в глибинах городоцьких підземель.