-
Богдан Копиловський став на захист країни у 2022-му.
-
Служив у теробороні, після приєднався до 77-ї аеромобільної бригади.
-
Був молодшим лейтенантом і командиром взводу.
-
Загинув на Харківському напрямку 19 травня 2024-го.
Хмельничанин Андрій Копиловський з початку повномасштабного вторгнення став на захист України. Він вступив до лав тероборони, а згодом відправився на фронт. Чоловік проходив військові навчання у Великій Британії, після в Одесі отримав офіцерське звання й далі відправився у Німеччину. Декілька сотень його друзів, рідних, знайомих та побратимів прийшли попрощатися із загиблим Героєм.
В колектив влився одразу
Військові побратими із 77-ї аеромобільної бригади, де і проходив службу загиблий Герой, розповіли: із Богданом познайомилися в грудні 2023- коли він приєднався до них на Харківському напрямку. Вони разом проходили навчання за кордоном. Чоловіки кажуть: Богдан був дуже позитивною і веселою людиною, що доволі рідкісне явище для людини з його званням. Однак своїх підлеглих та побратимів він поважав і враховував їхню думку приймаючи важливі рішення.
– Перше враження – спокійна, ввічлива, весела людина. Жартував завжди. Для військових командирів це доволі таке рідкісне явище. Приємно було спілкуватися, товариський був. Ми разом навчалися певний період за кордоном. Богдан до навчання завжди підходив дуже серйозно, планував все, до дрібниць все визбирував, пропонував: «Давайте так, а може так». Не бувало такого, що от «Я сказав, значить так і буде». Він завжди вислуховував різні думки й приходили до спільного рішення. Це знаєте як «одна голова добре, а дві краще». Він дійсно був хорошою людиною і приємно було з ним спілкуватися. В колектив наш влився одразу, – розповіли побратими.
– Він офіцером був, але ніколи ми від нього не чули якогось крику, завжди спокійно говорив. Він завжди був ближче до солдатів. Тяжка втрата, він дійсно був гарною людиною.
Ніколи не ховався
Його троюрідна сестра розповіла: в цивільному житті Богдан був кухарем. А потім, хоча й не мав попереднього військового досвіду, пішов служити за контрактом. Попри все, каже жінка, брат ніколи не полишав побратимів. І попри його звання – ходив з солдатами на нуль.
– Це було його 5 бойове завдання. Хоча він був лейтенантом, але він з хлопцями завжди ходив на нуль. Він не відмовлявся і не ховався – завжди ходив з ними.
«Ніхто не очікував, що це станеться», – саме так про загибель Героя України Богдана Копиловського сказав товариш і сусід Андрій. У лютому 2022-го вони обидвоє вступили до лав тероборони міста під назвою «Поділля». Чоловіки тривалий час служили разом, стали навіть майже рідними людьми. Та згодом життя їх розлучило: Андрій став волонтерити, а Богдан отримав офіцерське звання і відправився на фронт.
– Він був позитивна, чисто позитивна людина. В нього дітей не було, в мене були. Він, можна сказати, навіть допомагав виховувати моїх дітей. Старшу доньку постійно волейболу вчив, з меншим сином фотографіями займався. Я до нього позитивно міг тільки відноситися: як до сусіда, так і до друга. Буквально за 5 днів до загибелі ми з ним ще зідзвонювалися і все було добре. Ніхто не очікував, що так станеться, – розповів чоловік.
Був лідером у класі
Віддати останню шану загиблому Герою прийшла й перша вчителька Богдана Копиловського – Тетяна Давидюк. Вона викладала у нього перші 4 класи – у селі Сковородки, звідки Богдан і родом. Розповіла: він був дуже позитивною, жвавою і допитливою дитиною. Мав талант до співу. По завершенню початкової школи, через те, що батько Богдана знайшов роботу у Хмельницькому, вся родина переїхала. Жінка каже – попри це Богдана часто бачила у селі: чи не щотижня він приїздив провідати бабусю, тітку та двоюрідних братів.
– Це горе, дуже важко підібрати слова. Страшна війна забрала молоде життя у Богдана, який міг жити, створити сім’ю, виховувати діток.
– Він в першому класі був дуже гарним і допитливим хлопчиком, веселим, жвавим. Був дуже талановитим – гарно співав. Так само як у в мами й в тата був талант до співу. Був душею компанії, хоча був ще дитиною. Був лідером у класі. В них клас був такий, що ходили самі хлопчики й одна дівчинка. Звичайно, вони не дуже хотіли підкорятися Мар’янці, але ж таки вдавалося їй керувати. В усіх заходах, які тільки організовувалися, він кругом брав участь.
Загинув Богдан Копиловський 19 травня 2024-го на Харківському напрямку. У нього залишилися батьки та два молодші брати. Власної родини чоловік не мав. Поховали Героя на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
У Хмельницькому попрощалися з двома воїнами
На Хмельниччині сім’ї полеглого захисника передали державну нагороду