- На Хмельниччину “на щиті” повернулись Михайло Гавра, Руслан Гудзь, Сергій Дубак, Андрій Порубенський та Ігор Лісник.
Ще п’ять Героїв поклали свої життя у боях з російськими окупантами. Впродовж останніх днів з ними прощались у рідних містечках. Про втрати повідомили у місцевих адміністраціях.
Михайло Гавра
Вчора, 26 квітня, у селі Грузевиця відбулось прощання із захисником України – Гаврою Михайлом.
Михайло Ярославович Гавра народився 4 листопада 1981 року в селі Дубовий гай Шепетівського району, Хмельницької області. Зростав у дружній багатодітній сім’ї, мав п’ятеро братів та одну сестричку. Після закінчення місцевої школи вступив у Полонське професійно – технічне училище №35, де здобув кваліфікацію муляра – штукатура. Згодом пішов працювати на залізо – бетонний комбінат.
У селі Грузевиця чоловік зустрів свою дружину Галину. Щоб забезпечувати трьох діток, Михайло почав працювати вантажником в магазині Хмельницького.
«Доля посилала нашому захиснику важкі випробовування – померли батьки, один за одним у молодому віці залишили цей світ троє його братів, потім від важкої недуги померла його єдина сестра», кажуть у громаді. Важко переживав Михайло Ярославович ці болючі втрати. Згодом нова звістка знову постукала у його двері – виконуючи військовий обов’язок, на війні загинув ще один із братів.
«Єдиною розрадою для нашого Героя стала його сім’я», йдеться у дописі.
Та з початком війни Михайла призвали до лав Збройних Сил України. Спочатку він служив в містечку Острог, що на Рівненщині. Потім був направлений у село Шевченко Донецької області. Там чоловік потрапив під удари ворожих дронів в районі населеного пункту Старомайорське Донецької області.20 квітня, перебуваючи на бойовій позиції, Гавра Михайло Ярославович загинув від отриманих травм. Йому назавжди 42.
Руслан Гудзь
Сьогодні, 27 квітня Ярмолинецька громада попрощалася з Героєм Русланом Гудзем. Захисник
був жителем села Соколівки. Народився 24 січня 1983 року. Навчався у місцевій школі. Вищу освіту здобув в Інституті танкових військ у Харкові. У 2007 році звільнився з військової служби. Але за декілька років знову повернувся в армію.
Вступив у лави українських оборонців з самого початку російського вторгнення – у березні 2014 року.
Був командиром розвідроти 8 окремого полку спецпризначення.
5 серпня того ж року поблизу Савур-могили, що у Донецькій області, отримав мінно-вибухову травму з переломом кісток тазу та множинними ураженнями органів. Боєць перебував на лікуванні в Київському шпиталі, після цього була реабілітація і десятки операцій. Відтоді усі ці роки боровся з наслідками важкого поранення. На жаль, 26 квітня 2024 року серце воїна перестало битися.
У спочилого воїна залишилися мати, брат.
Сергій Дубак
«На щиті» додому повернувся захисник Сергій Дубак. Життя бійця обірвалось 23 квітня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.
Про це повідомили в пресслужбі Новодунаєвецької громади.
За їхніми словами, народився боєць 25 січня 1967 року. Проживав у селі Маліївці Новодунаєвецької громади.
До лав Збройних сил України Сергій Дубак долучився у лютому 2023 року.
У загиблого захисника залишилась дочка та матір, сказали у пресслужбі.
Ігор Лісник
26 квітня в останню земну дорогу провели військового Ігора Лісника. Про це повідомила Віньковецька селищна рада.
Ігор Лісник народився в селі Дашківці, а проживав у Віньківцях. З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ. Боєць був стрільцем-снайпером десантно-штурмового батальйону.
Загинув Ігор Лісник 22 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
Бійцю назавжди залишилось 49 років.
Андрій Порубенський
«На щиті» додому повернувся захисник Андрій Порубенський.
23 квітня, у його рідній Цмівці, що у Шепетівському районі, відбулося прощання з Героєм.
Порубенський Андрій Миколайович народився 1990 року. Життя його обірвалось біля села Побєда Покровського району, Донецької області 18 квітня.
Свого часу Андрій Порубенський закінчив Михайлюцьку школу. У закладі освіти згадують, що він був надзвичайно добрим, щирим, відповідальним, турботливим, працьовитим, надійним, вірним товаришем:
«Таким назавжди запам’ятають Андрія рідні, друзі, колеги, побратими, однокласники та всі, хто знав його особисто. А таких дуже багато, адже він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди підтримував близьких теплим словом чи мудрою порадою. У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України… Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину», написали про Героя.