- Роман мав звання старшого лейтенанта, служив у Чернігові.
- Вдома військового не дочекались мама, батько і сестра.
Однокласники, друзі, шкільні вчителі та рідні. Всі, хто знав Романа, несуть до ритуальної служби букети живих квітів.
Сьогодні, 25 квітня, Хмельницький прощається з військовим Романом Бочковським.
Його троюрідна сестра Леся ледь стримує сльози. Каже, вони разом росли. Мали десять років різниці.
– Я знаю його тільки з дитинства. Він був енергійний, веселий, дуже добрий хлопчик, – каже Леся.
Знайомі розповідають, Роман навчався у школі №14. Попрощатись зі своїм випускником прийшла класний керівник Людмила Полюк.
– Ромчик навчався зі мною від 5-го по 9-й клас. Дуже відповідальний, зібраний, активний, дуже дружелюбний. Це була дуже добра дитина. Він був здібний до всього. Дев’ятий клас він закінчив з відзнакою, а після цього навчався в обласному ліцеї, – каже педагог.
Мама хлопця була вчителькою у школі №14, а батько – геодезистом. Після ліцею Роман вступив до національного університету «Львівська політехніка» і вирішив слідувати по стопах батька.
Близький друг батька Романа розповідає, хлопця він знав з чотирьох років.
– Він приходив до нас з батьком на роботу. Знаю, що він закінчив «Львівську політехніку» за фахом «геодезист». Був розумний, ввічливий і спеціаліст хороший, – каже пан Петро.
Близькі поділились, що Романа мобілізували на початку повномасштабної війни. Спочатку він проходив службу в Шепетівці, а згодом його перевели до Чернігова.
Роман загинув 17 квітня. Кажуть, він отримав важкі поранення внаслідок ракетного удару по Чернігову.
Хмельничанина поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
