Славутська міська громада намагається максимально підтримувати військо. Для цього тут використовують усі доступні можливості, а самі славутчани організовуються у волонтерські спільноти, які захоплюють своєю єдністю. Про таке журналістці ХМ-ІНСАЙД розповів міський голова Василь Сидор, у цьому переконались під час візиту до кількох таких осередків.
У перші місяці великої війни в Славуті максимально акумулювали підтримку від закордонних міст-побратимів. Муніципалітети передавали техніку, продукти, генератори та багато іншого. Міськрада оперативно спрямовувала усе за запитами від військових.
Наразі, як наголошує мер Славути, для підтримки ЗСУ виділяють кошти бюджету, долучаються працівники муніципалітету, освітяни, медики. Свідомим виявився і бізнес – надають систематичну підтримку своїм мобілізованим працівникам.
«Щомісяця працівники міської ради перераховують 10% від своїх заробітних плат на потреби ЗСУ. Наразі ця сума уже становить близько 2 мільйонів гривень. Допомагаємо не тільки славутчанам, а усім, хто звертається із потребою. Часто збираємо кошти на лікування для поранених бійців. Ще близько 3 мільйонів спрямували на міську програму для допомоги військовим частинам», – ділиться очільник громади Сидор.
Утім зазначає, що ресурси міського бюджету наразі суттєво обмежені. У громад вилучили «силове» ПДФО. Тож шукають різні можливості для підтримки захисників.
«Наразі Славута має дефіцит бюджету близько 9 мільйонів гривень. Місцеве самоврядування не може забрати функції держави і забезпечувати військо. Разом з цим, ми готові спрямовувати зусилля на закриття оперативних потреб захисників», – наголошує мер.
Приклад єднання задля допомоги війську демонструють і славутчани. До волонтерства залучаються навіть дошкільнята.
Директорка закладу дошкільної освіти №6 “Золота рибка” Міра Остапчук розповідає, що у садочку працює волонтерський осередок. Каже, тут кожен розуміє, що патріотизм потрібно виховувати змалечку, тож зі своїми дітьми багато говорять про війну і заохочують допомагати захисникам.
«Наш навчальний заклад розпочав волонтерську діяльність із перших днів повномасштабного вторгнення. Робота наша систематична і активна. Залучаємо працівників садочку, батьків вихованців та самих дітей», – ділиться директорка.
«Умілі ручки – воїнам ЗСУ» – так у закладі назвали гурток для дітей-волонтерів. Спочатку малеча плела сувенірні браслети для військових, виготовляли обереги, малюнки і аплікації, допомагали дорослим робити окопні свічки. Тепер плетуть маскувальні сітки.
«Така монотонна робота для маленьких дітей є важкуватою, адже усі вони активні та непосидючі. Але вони добре розуміють, що стараються, щоби допомогти воїнам і радо долучаються», – каже Міра Остапчук.
Матеріали надають місцеві підприємці, які шиють одяг для військових. На виготовлення однієї сітки йде від кількох днів до тижня, адже у 8 групах закладу навчаються 164 дитини і поточної роботи ніхто не відміняв. Спільними зусиллями із садочка на фронт передали уже понад пів сотні маскувальних сіток.
На іншому кінці Славути, у колишньому приміщенні ЖЕКу, також кипить робота задля допомоги війську. Шестирічний Єгор старанно в’яже вузлики на маскувальній сітці, яку вже чекають військові на Херсонському напрямку. Каже, що сюди ходить часто.
«Зараз плету сітку для наших хлопців. Раніше робили окопні свічки. А ще продаю малину, часник і сливи. Дуже хочу зібрати гроші, щоб купити військовим дрон», – ділиться мрією маленький волонтер.
Сюди Єгор прийшов із бабусею Любою. Вона каже, що почали відвідувати волонтерський осередок із перших днів великої війни.
«Батьки Єгора – військові. Не мала де його залишити, то почала брати з собою. Волонтерство йому сподобалось і тепер сам радо ходить ще й усіх тут розважає», – розповідає жінка.
Крім плетіння сіток тут організовують і великі збори та купують автомобілі для ЗСУ, «старлінки», тепловізори, дрони. Навіть придбали 3D-принтер, щоби виготовляти окремі елементи для безпілотників.
Очолює волонтерський осередок у Славуті вчителька інформатики Тетяна Кондратюк. Вона є керівником ГО “Спілка Перемоги”. Жінка розповідає, що роботу почали за кілька днів до повномасштабного вторгнення рф в Україну. Тоді планували налагодити тут плетіння маскувальних сіток. Коли ж почалась велика війна, то сюди почали сходитись славутчани.
«Як нас тільки не називали: «рій», «бджоли», «вулик». Справді, тут неможливо було пройти. Багато людей, збори їжі на фронт і потребуючим, плетіння сіток з підручних матеріалів. Тепер усе налагодилось і працює чітко», – каже пані Тетяна.
Очільниця благодійної організації зізнається, порахувати кількість сіток, які передали на фронт, неможливо. Їх лік йде на сотні.
Додає, що дуже активним є саме старше покоління. Активно працюють від ранку і до самого вечора, а іноді – й у вихідні. Роботи вистачає усім: хтось ріже смужки, інші складають, ще хтось плете.
Саме ж приміщення волонтерського осередку нагадує своєрідний музей сучасної війни. Один з найновіших «експонатів» – тубус від снаряду для танку «Леопард». Його передали бійці 3-ї окремої штурмової бригади, як вдячність за куплене для них авто.
Але пані Тетяна зізнається, що з особливим трепетом ставиться до бойових прапорів від військових та шевронів. Каже, кожен екземпляр пов’язаний із конкретною людиною, тож всі для неї цінні.
«Трохи втомилась, але дивлюся на хлопців і розумію, що не можу покинути цю справу. Мій старший син загинув на війні. Молодший – курсант-третьокурсник військового вишу. Багато моїх колишніх учнів загинули на фронті, ще більше – продовжують воювати. Як я усіх їх покину? Не можу по-іншому, бо совість не дозволить», – підсумовує волонтерка.
Ольга Поліщук, фото авторки.
Джерело: xm-inside.com