Несподіване повернення: як Богдан «Фрімен» дізнався, що їде додому
Звільнений з полону військовий з Хмельницького, Богдан «Фрімен», до останнього не здогадувався про свою долю. Лише коли сусід у вантажівці промовив: «Ми в Гомелі», він усвідомив, що перебуває на території Білорусі. Несподіване відчуття дому навіяли слова, почуті на нейтральній смузі: «Панове, вітаю». Це був сигнал про повернення. В полон Богдан потрапив після виходу з заводу «Азовсталь», захищаючи Маріуполь.
«Аккуратна, ступєнька»: перші ознаки обміну
Після виходу з літака, із зав’язаними очима та зв’язаними руками, Богдан не міг бачити, куди його ведуть. Несподіваною стала турботлива увага конвоїра: «Аккуратна, ступєнька». Ця фраза, яка попереджала про сходи, стала першим незвичним сигналом за весь час перебування в полоні.
Наступним кроком стало перевезення в автобусі. Один із полонених, зумівши трохи розв’язати пов’язку, впізнав місто за вікном. «Ми в Гомелі», — прошепотів він, і Богдан зрозумів, що вони в Білорусі. Подальший рух автобусів до кордону з Україною та вивезення на нейтральну територію, а потім і звернення українською мовою, остаточно розвіяли сумніви: настав час обміну.
Оборона Маріуполя: від перших вибухів до «Азовсталі»
В ніч повномасштабного вторгнення Богдан чергував на посаді заступника гарнізону в Маріуполі. Спостерігаючи за виступом Путіна, він відчув, як затремтіли вікна. Незабаром пролунали перші вибухи – російські війська знищували системи ППО поблизу міста.
Після оголошення тривоги, особовий склад, техніка та озброєння почали концентруватися в Маріуполі. Сам Богдан опинився на запасному командному пункті в трамвайно-транспортному училищі, поруч із радянським бункером. Однак, через менш ніж два тижні, через постійне оточення міста, командний пункт перебазували на «Азовсталь».
Деградація людей: перші дні облоги
Перші дні облоги Маріуполя запам’яталися не лише боями. Богдан спостерігав за панікою та мародерством: полиці магазинів спустошувалися, ціни на продукти шалено зростали. «Народ дуже здичавів, просто несамовито», — згадує він, описуючи, як люди хапали побутову техніку, хоча місто було без світла. Особливо вразила байдужість до людських трагедій: «І з дітьми за руку, а тут міна прилітає, і нема ні того батька з дитиною».
Допомога дітям: прояв людяності в пеклі
Незважаючи на воєнні умови, захисники намагалися допомагати цивільному населенню. Богдан згадує, як відвідав школу, де в підвалі ховалися 137 людей, включно з 37 дітьми та сімома немовлятами. Він поділився пальним для генератора та віддав великий термос для гарячої їжі. Згодом, збираючи молоко та підгузки, він допомагав немовлятам, матері яких не мали грудного молока через стрес. «Знаючи, що можу допомогти дітям, зробив все, що міг. Якби не допоміг дітям — хто б я був тоді після того», — підкреслює він.
Операція «Азовсталь»: прорив і надія на деблокаду
Поступово російські війська оточували місто, змушуючи українські підрозділи відступати. Оборона Маріуполя була розділена на сектори, і підрозділ Богдана, об’єднавшись з іншими, мав прорватися з заводу Ілліча на «Азовсталь». Для цього вони використали позначення, що імітували російські військові. «Десь, видно, Боженька нас полюбив, тому що ми приїхали без жодного пострілу», — згадує він.
На «Азовсталі» військові сподівалися на деблокаду та розмови про екстракцію. Однак, виснажені та з обмеженими запасами продовольства, вони розуміли, що шанси на успішний прорив були мінімальні. Врешті-решт, було прийнято рішення про вихід у полон.
«В полон ніхто не хотів йти»: вихід, Оленівка та допити
Вихід у «почесний полон» тривав з 16 по 20 травня 2022 року. Група Богдана, яка однією з останніх заходила на «Азовсталь», однією з останніх і виходила. Перед здачею зброю розрядили, телефони та документи знищили.
Першим місцем утримання стала Оленівська колонія. Після обшуків, фотографування та зняття відбитків пальців, розпочалися допити представниками «МГБ ДНР» та ФСБ. Тут же брали біоматеріал для ДНК-аналізу. Перші два місяці полону Богдан провів саме в Оленівці.
Згодом його перевели до «Донецької генеральної прокуратури», де повідомили про невиконання домовленостей щодо обміну та назвали статті кримінального кодексу. Саме тоді йому дозволили зателефонувати дружині – останній дзвінок до звільнення.
Після Донецького СІЗО, де продовжилися допити, відбувся цинічний психіатричний огляд російськими лікарями, які розмовляли українською. Чергове перевезення, цього разу в вантажівках, з повною дезорієнтацією, спекою та відсутністю води, призвело до аеродрому.
Повернення додому: зустріч із близькими
21 вересня 2022 року, в рамках обміну полоненими, Богдан «Фрімен» повернувся додому. «Мені як тільки дали змогу позвонити, я зразу набрав дружину. І вперше за довгий час зрозумів, що повертаюся додому». Це був символ надії та відродження після довгих місяців неволі.