Сьогодні складно уявити кухню без засобу для миття посуду. Сучасні формули допомагають видаляти жир, залишки їжі та інші забруднення навіть за відносно невисокої температури води. Водночас тепла вода зазвичай прискорює розчинення жирів і полегшує миття сильно забрудненого посуду.
Звичні нам рідкі засоби з’явилися порівняно недавно. Людство користувалося речовинами з мийними властивостями протягом тисячоліть, але шлях від сумішей із попелу та жирів до сучасних поверхнево-активних речовин зайняв багато століть.
Що використовували до появи сучасних мийних засобів
Історія очищувальних засобів почалася задовго до промислової хімії. Найдавніші технології базувалися на доступних природних компонентах: воді, золі, лужних речовинах, жирах, піску та інших абразивах.
Мило людство використовує вже понад чотири тисячоліття. Його принципово відрізняє від сучасних синтетичних мийних засобів спосіб отримання: традиційне мило виробляють у результаті взаємодії жирів із лугом.
Для очищення поверхонь і посуду в різні періоди застосовували:
- золу та лужні розчини;
- пісок та інші дрібні абразивні матеріали;
- рослинні компоненти, що містять природні сапоніни;
- тваринні й рослинні жири для виготовлення мила;
- гарячу воду для полегшення видалення жирових забруднень.
Такі засоби могли справлятися з частиною побутових забруднень, але поступалися сучасним формулам за ефективністю, передбачуваністю результату та зручністю використання.
1916 рік: поява одного з перших синтетичних ПАР
Важливий етап у розвитку мийних засобів припав на Першу світову війну. Через дефіцит традиційної сировини для виробництва мила хіміки почали активніше шукати синтетичні альтернативи.
У 1916 році німецький хімік Фріц Гюнтер, який працював у BASF, створив Nekal. Компанія називає його першим синтетичним змочувальним агентом. Речовина знижувала поверхневий натяг води й могла забезпечувати кращі змочувальні властивості, ніж традиційне мило того часу.
Тому твердження, що у 1916 році було винайдено сучасний рідкий засіб для миття посуду на основі пропілового та бутилового спирту, некоректне. Йшлося передусім про розвиток синтетичних поверхнево-активних речовин.
Що таке поверхнево-активні речовини
Поверхнево-активні речовини, або ПАР, стали основою більшості сучасних мийних продуктів. Їхні молекули мають частину, яка взаємодіє з водою, та частину, що приєднується до жирів.
Завдяки цьому ПАР допомагають:
- змочувати забруднену поверхню;
- відокремлювати жир від посуду;
- утримувати частинки забруднення у воді;
- не давати частині забруднень повторно осідати на поверхні;
- полегшувати змивання жиру водою.
Саме принцип роботи ПАР значною мірою пояснює, чому сучасний засіб ефективніший за просте промивання посуду водою.
1930-ті роки: синтетичні засоби приходять у побут
Наступний важливий етап розпочався у 1930-х роках, коли синтетичні мийні засоби почали перетворюватися з промислової технології на масовий побутовий продукт.
Компанія Procter & Gamble вказує, що у 1933 році представила Dreft як перший синтетичний мийний засіб для домашнього використання. А у 1946 році на ринок вийшов Tide – синтетичний засіб, орієнтований уже на ефективне видалення складніших забруднень під час прання.
Після цього ринок побутової хімії почав швидко розширюватися. Виробники розробляли окремі формули для прання, миття посуду, очищення кухонь, ванних кімнат, скла та інших поверхонь.
Чому синтетичні засоби витіснили звичайне мило
Однією з проблем традиційного мила є його взаємодія із солями кальцію та магнію, яких багато у жорсткій воді. У результаті можуть утворюватися малорозчинні сполуки та характерний наліт.
Синтетичні ПАР дозволили створювати склади, здатні ефективніше працювати за різної жорсткості води.
Поступово виробники навчилися комбінувати декілька компонентів:
- аніонні ПАР для активного видалення жирових забруднень;
- неіоногенні ПАР для підвищення ефективності очищення;
- регулятори кислотності;
- комплексоутворювачі та пом’якшувачі води;
- загусники;
- консерванти;
- ароматизатори;
- допоміжні компоненти для стабілізації формули.
Конкретний склад залежить від призначення продукту. Наприклад, засоби для ручного миття посуду суттєво відрізняються від таблеток або порошків для посудомийних машин.
Чому велика кількість піни не означає кращого миття
У XX столітті піна стала одним із найбільш помітних маркетингових символів чистоти. Проте кількість піни сама по собі не визначає ефективність засобу.
Основну роботу виконують ПАР та інші компоненти формули. Існують професійні та машинні мийні засоби, які утворюють відносно мало піни, але при цьому ефективно видаляють забруднення.
Для автоматичних посудомийних машин надмірне піноутворення взагалі небажане. Саме тому використовувати в посудомийній машині звичайний рідкий засіб для ручного миття посуду не рекомендується.
Екологічна проблема фосфатів
У другій половині XX століття увага виробників і регуляторів поступово змістилася від одного лише результату миття до впливу побутової хімії на довкілля.
Особливу увагу приділили сполукам фосфору. Потрапляння надлишкової кількості фосфору у водойми може сприяти евтрофікації – надмірному розвитку водоростей та інших водних організмів, що негативно впливає на стан водних екосистем. EPA рекомендує, зокрема, обирати безфосфатні мийні засоби.
У Європейському Союзі діють нормативні обмеження щодо вмісту фосфору в споживчих пральних засобах та засобах для автоматичних посудомийних машин. Для побутових засобів для посудомийних машин відповідне обмеження становить менш як 0,3 г загального фосфору у стандартній дозі та застосовується з 1 січня 2017 року.
Тому сучасна тенденція полягає не просто у створенні «сильнішої хімії», а в пошуку балансу між ефективністю очищення, економною витратою, безпечним застосуванням та екологічними вимогами.
Якими стали сучасні засоби для миття посуду
Сьогодні покупець може підібрати продукт відповідно до способу використання, обсягу споживання та типу забруднення. Для закладів громадського харчування, офісів, клінінгових компаній та інших підприємств особливо важливими є концентрація, дозування та економічність великої фасовки.
У продажу доступні миючі засоби для посуду у різних об’ємах і форматах – від невеликих пляшок для побутового використання до великих каністр для регулярного професійного застосування.
При виборі варто враховувати не тільки аромат або кількість піни. Значення мають:
- Призначення. Засіб для ручного миття та склад для посудомийної машини не є взаємозамінними.
- Концентрація. Концентрований продукт може мати вищу ціну за літр, але меншу витрату на одне миття.
- Рекомендоване дозування. Перевищення дози не завжди покращує результат і збільшує витрати.
- Тип забруднення. Для легких харчових залишків і стійкого жиру можуть знадобитися різні формули.
- Вимоги виробника. Засіб потрібно застосовувати відповідно до інформації на етикетці та після ручного миття ретельно змивати з посуду водою.
Таким чином, сучасний мийний засіб – результат тривалої еволюції технологій. Від природних лугів і традиційного мила людство перейшло до спеціалізованих формул із поверхнево-активними речовинами, які можна підбирати під конкретні умови використання, тип поверхні та характер забруднення.